Дмитро Дюжев: Прошу вибачення в України за те, що зараз творить наша влада
Я не хочу війни так само як і багато людей в нашій країні, але мені соромно за те що творить наша влада! Я завжди любив і поважав Україну як сильну країну!
Зараз багато зірок активно коментують ситуацію в Україні на своїх сторінках в соціальних мережах і я не хочу залишитися осторонь.
Я хочу звернутися до чоловіків і жінок усього світу: не важливо, хто вони зараз, президенти країн або прості робітники.
Мені з дитинства розповідали, що чоловік - це захисник.
А зараз мені страшно жити у своїй рідній країні, а так само страшно за Україну і за події які в ній відбуваються.
У моїй родині були розповіді про війну 41-45 року тому, що дід пішов воювати на фронт у 16 років, бабуся теж пережила в дитинстві жах війни і голоду. З їх слів війна це жах і страх, голод і смерть. То ж невже ми можемо забути те, що пережили наші предки, і власними руками повернути хаос війни в наше життя і життя наших дітей. Я хочу щоб мої діти і майбутні внуки спокійно грали на вулиці, з радістю зустрічали ранкове сонце і бачили добрі сни вночі, дружили з діточками, незалежно на якій мові вони говорять: російською чи українською. Я з покоління, яке виросло в СРСР і не вірю, що тоді нас змушували дружити з усіма людьми інших національностей. Ні, ми просто жили, не концентруючи уваги на національності не тому, що не поважали свою рідну російську і українську культуру, а тому, що ми були добрішими і людянішими.
Я ціную українську культуру та звичаї, хоча і сам трохи розмовляю українською мовою. У мене є рушник, (можна сказати, сімейна реліквія ), якому вже 100 років. Рушник вишитий хрестиком, нитками чорного і червоного кольорів і, передаючи цей рушник своїм дітям, хочу розповідати, ким він вишитий і коли, і при цьому говорити, що чорний колір - це символ родючої багатою української землі, а червоний колір - символ нового життя і процвітання країни. І не хочу щоб ці два кольори стали символами крові, пролитої на українській землі.
Ми цивілізовані люди, наше покоління виросло в мирний час і я вдячний за це своїм предкам. Що таке війна - це неприродне явище, це не стихія яка нам непідвладна - це те, що ЛЮДИНА творить своїми руками, доводячи свою велич і міць. А людина - це чоловік і жінка. Я думаю, кожна мати, незалежно, яка у неї дитина - доросла чи ще мала, буде проти ВІЙНИ. МАТИ - це жінка, значить усі жінки проти ВІЙНИ. Залишаються ЧОЛОВІКИ. Кому вони хочуть довести свою велич і міць за допомогою війни? Своїм дружинам, своїм матерям, своїм дітям - так нехай вони доведуть замість цього свою любов, повагу і ніжність. А ви ЖІНКИ в цей час оціните і будете їх вважати найсильнішими і розумними. І війна не потрібна!!! Може, сьогоднішня моя філософія не всім зрозуміла. Скільки людей, стільки й думок, АЛЕ просто мовчати вже немає сил. Я просто хочу щоб люди всього світу зрозуміли, що ми люди однієї планети і нам нічого ділити НА НІЙ, ми повинні не воювати, а вчитися в решті-решт жити в СВІТІ, працювати, ростити дітей, створювати твори мистецтва, відпочивати і любити. І ЦЕ ВСЕ МОЖЛИВЕ, але тільки у СВІТІ БЕЗ ВІЙНИ!
Україна ми з вами!!!
Щиро ваш: Дмитро Дюжев